Останні дні ознаменувалися яскравими політичними подіями. Дональд Трамп публічно озвучив ультиматум країнам НАТО: якщо вони не витрачатимуть мінімум 5% ВВП на оборону, США можуть залишити Альянс. Такі заяви внесли сум'яття в європейських столиць, однак інсайдери повідомляють, що країни вже погоджуються на нові умови.
Тим часом Росія намагається через політиків на кшталт міністра закордонних справ Словаччини домогтися пом’якшення позиції Заходу й пробачення за військові злочини, ігноруючи загибель тисяч мирних, депортації дітей і руйнування. Український суспільний дискурс рішуче виступає проти ідей про амністію агресора, наполягаючи на міжнародному трибуналі для воєнних злочинців і репараціях.
Міністр закордонних справ Німеччини відвідав Київ, підкресливши підтримку України та її майбутнє в ЄС і НАТО. Водночас серед української політичної еліти ширяться чутки про зміну уряду, з потенційним призначенням Юлії Свереденко прем’єром. Однак очікуваної боротьби з корупцією не прогнозують, а нововведення можуть обмежитись лише перерозподілом впливів.
Автор також закликає допомогти 63-й бригаді ЗСУ, наголошуючи на пріоритеті людиноцентричного підходу в новій українській армії. Обговорюється легітимність нового уряду в разі підтримки його проросійськими силами і ризики ослаблення довіри в Європі.
Стаття відбиває складність сучасної дипломатії, важливу роль США і Німеччини, а також непохитну позицію України щодо військових злочинів.
