Автор вперше за час повномасштабної війни звертається до внутрішньої політики, акцентуючи на критичній ситуації щодо демократії в Україні. Він стверджує, що після прийняття парламентом закону №12414 фактично знищується незалежність таких антикорупційних органів, як НАБУ і САП, оскільки їхня діяльність стає підконтрольною Генеральному прокурору.
Закон ухвалено більшістю, включаючи представників різних фракцій. Значна частина депутатів, як зазначено, діяли під тиском чи впливом керівництва. Автор критикує підхід до ухвалення рішення, називаючи його поверненням до автократичних практик і великою загрозою парламентаризму.
Він наголошує, що цей крок віддаляє Україну від євроінтеграційних прагнень, адже розбудова незалежних антикорупційних інституцій була однією з вимог Революції Гідності та західних партнерів. Керівництво НАБУ і САП закликає Президента накласти вето на закон. Наразі рішення залишається за президентом, і громадськість має висловлювати позицію щодо недопустимості підписання.
