Відзначаючи 34 роки Незалежності, Україна стикається з численними викликами: втрачено 20% території і близько 10 мільйонів населення. Тривалий шлях після розпаду СРСР відбувався на тлі збереження російського впливу, що призвело до складної соціальної ідентичності та економічних проблем.
Основна частина суспільних настроїв нині — відчуття тривоги і надії. За останніми дослідженнями, 83% громадян бачать і будують майбутнє в Україні, проте 11% — не бачать тут свого майбутнього, з них особливо багато серед молоді та мешканців східних регіонів. Це створює потенціал для нової хвилі еміграції.
Асоціативна палітра емоцій при згадці про майбутнє України містить надію, тривогу й оптимізм. Значна частина населення (73%) вірить у перемогу у війні, однак раціональна оцінка перемоги зміщена: перше місце займає повернення всіх полонених (38%), припинення ракетних обстрілів — 30%, а повернення всіх територій важливе лише для чверті опитаних.
Проведення референдуму за Незалежність підтримали б 82% громадян, хоча кожен десятий проігнорував би його. Оцінка 34 років як здобутку переживає розділення: 60% вважають, що Україна більше виграла, 15% — програла, а 25% не можуть визначитись.
Країна нині більше святкує сам факт існування, а не його якість. Свідомий вибір Батьківщини стає новою моделлю ставлення до України, де любов та вдячність поєднуються із високими вимогами до держави. Ці тенденції визначають суспільний запит на якісні зміни й стратегічне планування майбутнього.
