Остання зустріч між лідерами США і Китаю пройшла без екстраординарних результатів: сторони лише погодилися надалі шукати компроміс. Формально були продовжені мораторії на недружні економічні дії, хоча очікування суспільства щодо вирішення ключових питань не справдилися. Зустріч двох світових гігантів, як охарактеризували експерти, продемонструвала стратегічні інтереси кожної з країн. Економічна взаємодія, мита, поставки рідкісноземельних металів залишаються в центрі уваги, а питання України, ймовірно, не було основним на переговорах.
Окремо було наголошено, що Китай під керівництвом Сі Цзіньпіна прагне не до мілітаризації, а до економічного лідерства у світі. Втім, нарощування військового потенціалу розглядається як невід’ємний елемент сучасної геополітики. Китай активно експортує військову техніку до країн глобального Півдня, використовуючи це як інструмент впливу.
Після зустрічі пролунали декларативні заяви про бажання співпрацювати заради глобальних інтересів, проте, як показує аналіз, підходи до питання миру різняться. Поблизу Сі Цзіньпіна на публічних заходах знаходяться лідери Росії та КНДР, що викликає занепокоєння через підтримку агресивних дій РФ у війні проти України. Частина експертів вважає, що підтримка може бути як пряма, так і опосередкована – наприклад, через експорт озброєнь або економічні стосунки.
Питання співпраці з країнами, що прямо чи опосередковано підтримують агресію, дискутується серед українців. Деякі виступають за однозначну позицію «підтримує – не підтримує», інші ж визнають складність і багатогранність міжнародних відносин, де часто спостерігається «туман війни» і неоднозначні підходи до оцінки подій та інтересів.
Аналітики закликають відкрито обговорювати позиції лідерів та вплив міжнародних гравців на ситуацію в Україні, щоб сформувати спільне розуміння і визначити подальші дії у співпраці й дипломатії.
