В українській енергетиці відбулася значуща трансформація. Попри масовані удари та окупацію, система продовжує працювати завдяки впровадженню розподіленої генерації. Якщо раніше енергетика спиралася на великі об'єкти, тепер розбудовується мережа малих електростанцій, розміщених по всій країні.
З початку повномасштабної війни Україна втратила значну частину великих потужностей — частково чи повністю були пошкоджені та окуповані об'єкти загальною потужністю близько 18 ГВт, уражено гідро- та теплогенерацію. Водночас бізнес та муніципалітети активно інвестують у встановлення сонячних панелей, когенераційних установок, газогенераторів потужністю до 20 МВт, які швидше відновлюються й важко знищити.
З 2019 року діє вільний ринок електроенергії, що посилює стимул до власної генерації. Компанії можуть обирати постачальника та продавати надлишки, а інвестування стає економічно доцільним. За підтримки держави до кінця 2024-го очікується ще кілька сотень МВт нових малих потужностей, попри затримки через бюрократію та нестачу обладнання.
Уряд України затвердив стратегію розвитку розподіленої генерації до 2035 року, яка передбачає енергетичне планування на рівні громад. Європейський досвід демонструє, що частка такої генерації може досягати 50% виробництва електроенергії, як у Данії.
Серед викликів — складні процедури підключення, дефіцит обладнання, а також борги на ринку. Переваги — висока живучість і швидкість відновлення системи, зниження ризику цільових ударів та економічна привабливість через здешевлення технологій.
У перспективі розподілена генерація та диверсифікація ринку мають стати основою енергетичної безпеки України.
