Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров звинуватив Україну в атаці на резиденцію президента Путіна на Валдаї, хоча факт нападу не підтверджено й Україна це спростувала. Сам Путін повідомив про цю атаку екс-президенту США Дональду Трампу, який заявив про своє невдоволення та підкреслив, що «можливо, нападу і не було», але вірить словам Путіна. Україна ж наголошує, що такі обстріли є елементом інформаційної війни й спробою виправдати можливу відповідь РФ масованими ударами.
Аналітики зазначають, що історія із нападом на резиденцію відповідає російським тактикам дезінформації, які вже застосовувалися в історії (наприклад, під час Другої чеченської війни). Головна мета — вплив на західні переговори, створення приводу для перенесення політичного тиску, збереження контролю над інформаційною повісткою та пояснення нових атак на Україні.
Після зустрічі Зеленського і Трампа чітких зрушень у переговорах не сталося, але Росії потрібно було уникнути відповідальності за гальмування процесу й не псувати відносини з Трампом. На думку автора, «атака» була використана як зручний інструмент для виправдання зміни переговорної позиції Росії без прямої конфронтації.
У тексті також розглядаються можливі політичні наслідки від внутрішнього консенсусу у США, роль медійного простору та ризики маніпуляцій громадською думкою під час реального бойового протистояння, що триває в Україні. Продовжуються бої на фронті, атаки на українську інфраструктуру та санкції проти Росії, ключову роль зберігає позиція США і Заходу щодо підтримки України.
Автор підкреслює, що головна загроза — не інформаційні провокації чи ініціатива РФ у медіапросторі, а реальна війна та наполегливість Росії щодо продовження наступальних дій і небажання вести мирні перемовини на прийнятних для України умовах.
