Початок цього тижня ознаменувався обговоренням резонансної операції Служби безпеки України під назвою «Павутина» і гучною світовою реакцією. Тиждень завершився конфліктом між Ілоном Маском та Дональдом Трампом, що викликало відгук по всьому світу та породило рефлексію про справжню цінність демократій, роль героїзму та місце України у глобальній картині.
Публічна сварка між найбагатшим підприємцем світу Маском і ймовірним кандидатом у президенти США Трампом викликала шквал заяв: Маск закликав до імпічменту Трампа і запропонував передати пост віце-президенту Венсу, заявив про виведення з експлуатації корабля Starship після заяв Трампа про скасування державних контрактів. Навіть Мінзакордоном Польщі нагадав Маску його самовпевненість у справах із Україною й іронічно підколов під час цієї сварки. На тлі цього конфлікту ситуація на фронті в Україні залишалася напруженою — російські атаки з використанням ракет та дронів, просування біля Сум та Дніпропетровської області, оборона міст та важкі втрати.
Головний гість програми, журналіст і письменник Остап Дроздов, розмірковує над питаннями глибше за поверхневі інфоприводи. Він порушує тему кризи сучасних демократій, інституційної слабкості в умовах глобальних потрясінь, а також ролі мислителів та візіонерів. В Україні, стверджує він, немає цілісної державницької стратегії – і поки суспільство не виробить спільної візії майбутнього після війни, країна приречена залишатися буфером, об’єктом для рішень сильних світу.
Окремо постає тема переоцінки героїзму: у той час, як українці живуть у вічному наративі героїзму та жертви, постгероїчний Захід цінує раціональність та прагнення жити й не воювати. Це створює прірву у сприйнятті війни та її цінності, призводить до втрати підтримки або її скорочення.
Дискусія торкається й майбутнього екології після війни – як на місці Каховської ГЕС за два роки виріс справжній ліс, як природа відновлюється швидше за суспільство, і навіть птахи на Донбасі використовують для гнізд технологічні залишки війни. Це наочний символ – все, що руйнується людиною, може відродитися природою.
Висновок прозвучав як заклик: суспільству потрібна нова стратегія мислення і бачення, відхід від безкінечного героїчного наративу до вироблення майбутнього, в якому також буде місце для життя після війни.
