3 червня Сполучені Штати Америки здійснили історичний авіаудар по ядерних об’єктах Ірану, використавши стратегічну бомбардувальну авіацію і бомби GBU-57. Це вперше за багато років, коли США безпосередньо вступили у війну такого масштабу, що може змінити баланс сил у глобальній безпеці.
Атаки стали відповіддю на нарощування Іраном ядерної програми і зростаючу загрозу для Ізраїлю та його союзників. Президент США Дональд Трамп заявив про успішне ураження трьох об’єктів: Фордо, Натан та Есфахан. Усі американські літаки повернулися без втрат, а Трамп попередив, що у випадку іранської відповіді наслідки будуть ще серйознішими.
Ця ескалація відбулася на фоні багаторічного напруження навколо іранської ядерної програми, провалу минулих ядерних домовленостей і нещодавнього загострення на Близькому Сході. Ізраїль, зі свого боку, здійснив масовані атаки на іранські системи ППО та військову інфраструктуру, мотивуючи це небезпекою отримання Іраном ядерної зброї.
Відсутність єдиної системи протиповітряної оборони у Ірану і домінування ізраїльської авіації створили США вікно можливостей для точкових ударів без значного ризику. Однак, іранське керівництво погрожує ударами у відповідь по американським базам, а на тлі дестабілізації може зрости ціна на нафту і зміститися фокус міжнародної уваги з російсько-української війни.
Для України така ескалація означає ризики зменшення військової допомоги і уваги, проте також відкриває нові перспективи щодо ослаблення російсько-іранського союзу, особливо у питанні постачання зброї для РФ. Автор підкреслює важливість підтримки українських захисників у цей переламний період і зазначає, що історія з нерозповсюдженням ядерної зброї та гарантіями безпеки лишається болючою темою для України.
Висновок: чим довше триватиме ізраїльсько-ірансько-американська війна, тим більший ризик для безпеки України і тим більше переваг отримують супротивники. Україна зацікавлена у швидкому завершенні конфлікту, послабленні Ірану і активнішій підтримці від західних союзників.
