Саміт НАТО цього року проходить у виключно напружених геополітичних умовах. Лідери Японії, Південної Кореї, Австралії та Нової Зеландії, які мали брати участь у заходах альянсу, раптово відмовилися від поїздок. Головною причиною називають відсутність можливостей для ефективних двосторонніх і багатосторонніх зустрічей, а фактично — небажання підтвердити політичну підтримку на тлі нової хвилі напруги в світі.
Відсутність співпраці між США та їхніми ключовими партнерами по Індо-Тихоокеанському регіону стала помітною під час саміту «Великої сімки» G7: Дональд Трамп достроково залишив подію, скасував низку запланованих зустрічей із лідерами інших держав і не погодив нові великі угоди із союзниками. Це підкреслило поглиблення розколу між країнами-учасниками та втрату довіри до американського лідерства в міжнародних питаннях.
Особливе занепокоєння викликає ситуація з нафто-газовим сектором. Адже Індія, Японія й Південна Корея критично залежать від поставок нафти з Близького Сходу. Іран може перекрити Ормузьку протоку, чим створить економічний шок для азійських економік. Країни регіону наразі вагаються щодо довгострокових партнерських стосунків із НАТО, розуміючи, що підтримка США може бути непередбачуваною та призвести до криз.
Експерти наголошують — невизначеність стосується навіть найближчих союзників. Новий президент Південної Кореї вже оголосив про скасування візиту на саміт НАТО, а Японія балансує між зовнішньополітичними ризиками та внутрішньою електоральною ситуацією. Виборчі кампанії та страх перед економічними проблемами змушують відкладати активну участь у глобальних ініціативах.
Натомість дії ізраїльського прем’єра Нетаньяху та відсутність координації зі Сполученими Штатами щодо удару по Ірану лише посилили турбулентність у міжнародній політиці. В короткостроковій перспективі США змушені будуть переглянути свою стратегію. Головне питання — чи здатен альянс НАТО залишатися справжнім центром тяжіння для країн світу за нинішніх умов.
