Останні саміти не принесли Україні кардинально нових або негативних змін, але й не продемонстрували відчутних проривів у стратегічних питаннях безпеки. Особливої уваги заслуговує зустріч президента України з Дональдом Трампом. Хоча факт самої зустрічі важливий і Трамп залишився стриманим у коментарях щодо України, головні питання співпраці залишаються неврегульованими.
Натягнутість між Брюсселем і Вашингтоном продовжує створювати поле для політичних маніпуляцій. Це відзначилося і у роботі самітів, коли європейці публічно висловлювали окрему позицію щодо Ірану та російської агресії. Розбіжності фіксуються й всередині ЄС — особливо між країнами як Велика Британія, Франція чи Німеччина, і США.
Захід намагається зберігати видимість єдності, зокрема після невдалого саміту G7, але стратегічні питання безпеки України й досі відкриті. Неузгодженість базових підходів між Вашингтоном та Брюсселем негативно впливає і на українське питання. Водночас Трамп використовує ситуацію для власної політичної гри, залишаючи європейців у невпевненості щодо майбутнього партнерства зі Сполученими Штатами.
На фоні цих подій спостерігається й продовження складних переговорів між Україною та ЄС щодо цін на енергоносії та санкцій проти Росії. Водночас американська військова допомога суттєво скоротилась, що відповідає одній із стратегічних цілей Росії — послабити підтримку України з боку США.
У підсумку, основне питання — відновлення стратегічної єдності Заходу — лишається відкритим. Внутрішні суперечності і непередбачуваність, особливо з боку США та Дональда Трампа, ставлять під загрозу безпекові гарантії для України. Як наслідок, політична невизначеність Заходу створює ризики для подальшої підтримки України у протистоянні з Росією.
