У новому зверненні автор відкрито висловлює скептицизм щодо святкування Дня Конституції в Україні. На його думку, у країні, де діє поліційна, репресивна система й повсюдне беззаконня, святкування формально чинного, проте фактично недієвого документа виглядає цинічно і навіть абсурдно. Особливо у частині прав і свобод громадян, які є основою будь-якої конституції, але в Україні часто ігноруються чи порушуються владою.
Автор підкреслює: держава створюється насамперед для гарантії прав і свобод своїх громадян, і якщо ці права не забезпечуються — конституційний сенс втрачається. Багато статей Основного Закону — від права на життя, свободу слова і зібрань до заборони цензури та недоторканності власності — на практиці не діють, через що і виникає іронічна ідея «відзначити» їх не святкуванням, а поминальною чаркою.
Окремо відзначено відсутність історичної тяглості: на відміну від багатьох європейських держав, які підкреслюють спадкоємність і засуджують радянське минуле, українська Конституція приймалася як компроміс між старим радянським устроєм та сучасністю, без врахування національної ідентичності.
Детально аналізуючи текст Конституції, автор пригадує найбільш суттєві статті, що гарантують основоположні права, і зазначає: в теперішніх умовах ці права часто залишаються на папері. Держава ігнорує власні зобов’язання перед громадянами, узурповує владу та створює систему привілеїв для обраних. У підсумку це веде до зневіри та відчуття беззахисності серед людей.
Автор звертається до концепції людиноцентричних і державоцентричних суспільств, наголошуючи: справжня конституція повинна стояти на захисті прав громадянина, а не обов’язків на користь держави. У країнах Заходу конституція — це перелік обмежень для влади, а не обов’язків для громадян. Натомість в авторитарних державах держава ставиться понад особу, що призводить до репресій і обмежень свобод.
Завершуючи, автор закликає задуматись над суттю конституційного свята та справжніми цінностями демократичного суспільства: лише повернення й утвердження масиву прав і свобод здатне зробити людину справді вільною. Якщо ж суспільство не поверне цю цінність — неминучі відчуття розчарування і стагнації.
Відеоблог завершується закликом підписуватись на канали автора та підтримати його за можливості донатом, особливо у День Конституції.
