Остання заява президента Туреччини Реджепа Ердогана щодо готовності організувати особисту зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна у Стамбулі або Анкарі викликала значний резонанс. Згідно з інформацією, Ердоган після перемовин із Трампом повідомив, що американський екс-президент погодився на таку ініціативу: якщо Путін прилетить, то й Трамп буде готовий прибути до Туреччини для перемовин.
Експерти зазначають, що ця ініціатива швидше передає сигнал з боку Трампа до Путіна — мовляв, варто домовлятися про припинення війни. Йдеться не лише про український контекст: спроба знайти точки дотику між США і Росією після подій на Близькому Сході розглядається багатьма аналітиками як шанс для утихомирення глобальної напруги. Тим більше, що Туреччина прагне отримати статус головної локації для таких переговорів. Однак Кремль наполягає на ретельній підготовці і має свої жорсткі вимоги щодо умов компромісу.
Попри продовження дипломатії, експерти не налаштовані надто оптимістично: російська сторона малоймовірно готова до реальної зупинки війни, а для США відсутня єдина лінія щодо подальших кроків, санкцій та підтримки України. Американська адміністрація також не має чіткої стратегії, навіть в питаннях військової допомоги чи зняття санкцій з Росії. І все ж, мирна ініціатива для Ердогана важлива — він прагне бути модератором історичного діалогу.
Щодо економічного тиску, нещодавня заява Путіна про можливе прощання із золотовалютними резервами виглядає більше як пропаганда і спосіб тиску на США, ніж реальною зміною фінансових підходів. Росія має внутрішні протиріччя і ресурси для ведення війни, але масових економічних криз не прогнозується.
Ключова проблема всіх майбутніх переговорів полягає у відсутності готовності Кремля до миру на українських умовах. Однак для Трампа такі зустрічі є шансом укласти окрему, передусім економічну, угоду з Росією, або ж добитися часткового зняття санкцій. Без зупинки війни це виглядатиме нелогічно для Європи, але антиескалація й «замороження» конфлікту наразі є реалістичним максимумом.
На думку експертів, ймовірна зустріч у Туреччині могла б мати історичне значення, особливо за участі й інших лідерів, зокрема Ердогана й Зеленського. Та поки що шанси на справжній прорив у мирному процесі залишаються сумнівними. Значною мірою все залежить від волі Путіна та політичного прагматизму Трампа.
