У розмові було порушено питання про те, чи можуть репутаційні втрати загрожувати Дональду Трампу через його позицію щодо України та відносини з Володимиром Путіним. Експерти відзначають, що заява Трампа не демонструють стратегічного розвороту в бік підтримки України, а радше виглядають елементом переговорного процесу із Москвою. При цьому західна преса часто підкреслює репутаційні ризики для Трампа — його обіцянку припинити війну та досить нейтральну публічну риторику щодо України.
Відзначається, що Трамп зазвичай не особисто бере на себе відповідальність за суперечливі рішення по Україні, перекладаючи її на інших представників своєї адміністрації. Водночас заяви про добрі відносини з Путіним — це також частина його переговорної тактики. Однак Путін не поспішає йти назустріч, попри фактичне виконання ключових російських вимог Трампом, включаючи блокування допомоги, питання санкцій та входження України до НАТО.
Це створює для Трампа нові виклики: позицію, коли він раніше міг продавати ідею швидких мирних переговорів на користь США, зараз стає важче обґрунтувати, адже виконання умов Росії не зупиняє агресії. Тож Трамп змушений публічно сигналізувати незалежність від Путіна, хоча стратегічного курсу не змінює.
Водночас, США не повністю відмовляються від військової допомоги Україні, оскільки це залишається ефективним інструментом впливу на ситуацію та стримуючим фактором для Росії. Американські еліти не зацікавлені у повному знищенні України чи перемозі Росії, і збереження впливу через допомогу важливе для контролю над ризиками ескалації.
У підсумку, дії Трампа і США свідчать про складну геополітичну гру навколо України, де кожна зі сторін шукає власну вигоду, а фактор репутації продовжує впливати на прийняття рішень.
