Віталій Портников у своєму аналізі відзначає, що через стрімкий розвиток дронових технологій фронт між Росією та Україною фактично завмер. Ці зміни вплинули на стратегії обох сторін конфлікту, але особливо відчутні для російських військ, які намагаються атакувати. Тепер дрони не дозволяють росіянам рухатись звичними танковими колонами, оскільки безпілотники знищують не тільки важку техніку, а й окремих солдатів. Це робить наступ майже неможливим та створює "сліпу" лінію фронту.
Російська відповідь — масовані удари по містах України з двома основними цілями: знищити виробничі потужності української оборонки та тероризувати цивільне населення, щоб змусити країну до капітуляції. Путін намагається або отримати українські території, відвойовані з 2014 року, політичними засобами, або дестабілізувати Україну зсередини, посилюючи конфлікти, інформаційний тиск та вплив агентури.
Окреме місце Портников приділяє впливу російської пропаганди — через соцмережі та месенджери Кремль просуває фейки про кризу, внутрішні чвари, авторитаризм влади й неминучий розпад держави. Це, на думку автора, ключовий інструмент російської стратегії тиску, мета якої — послабити Україну, навіть якщо масштабні атаки неможливі.
Портников закликає розуміти ці механізми й шукати ефективні способи протидії як військовій, так і інформаційній агресії, щоб зберегти українську державність у тривалій протидії Росії навіть після завершення гарячої фази війни.
