В інтерв'ю Остапа Дроздова з Іриною Фаріон обговорюються питання ідентичності, культури, історії й сучасних викликів для українського суспільства. Розмова починається з іронії довкола «відьми на мітлі», а далі розкриває глибші теми про те, чому йти проти течії та трендів для Фаріон — це внутрішня природа.
Фаріон наголошує: правда завжди існує в меншості, і для її пошуку потрібні «хірургічні інструменти» — аналітика й сміливість мислити незалежно. У дискусії порушується важливість світоглядного хребта для особистості й імператив бути власником своїх принципів та ідей. Згадуються приклади з історії власних помилок і переосмислення, коли спільна справа стає об'єднувальною для різних людей.
Особливе місце в розмові — про поцінування класики у музиці, кіно, літературі, як основи формування національного світогляду. Фаріон акцентує на трагедії українського суспільства: втраті культури, історії, мови через століття колоніалізму, і як це впливає на сучасність. Вона також підкреслює, що основне завдання — формувати характери й повертати Україну в освіту.
Під час розмови дискутується масовість проти якості, незалежність як життєва максима, і особиста місія кожної людини будувати власний сенс, не підлаштовуючись під чужі очікування. Фаріон проводить паралелі між культурою та політикою, підкреслюючи: тільки сильна культурна ідентичність формує незалежну державу.
Завершується розмова мотивацією — щастя бути сильним, любити свою справу і працювати над собою й для країни. Головний меседж: орієнтація на якість і змістовний вклад у розвиток суспільства важливіші за масове охоплення.
