Останні події навколо візитів Віткофа і Келога до України та Росії свідчать про спроби координованих дій з боку США. Поява Келога у Києві на тлі перенесення візиту Віткофа до Москви сприймається як частина ширших дипломатичних маневрів з боку Дональда Трампа для пошуку нових можливостей у перемовинах та уникнення виконання жорстких обіцянок, даних європейським партнерам.
Водночас, конкретних проривів або змін у підходах не спостерігається: і в санкційній політиці проти Росії, і в переговорах щодо врегулювання військового конфлікту все залишається на рівні загальних заяв. Позиція Трампа відзначається бажанням показати прагнення до тиску на Росію, але дії часто зводяться до пошуків виправдань для зволікання.
Попри питання відносно реального змісту пропозицій Келога Україні, офіційної конкретики щодо мирного плану розкрито не було. Пропозиції, ймовірно, стосуються відмови України від частини територій і офіційної відмови від курсу на НАТО, що є неприйнятно для влади в Києві. Водночас дипломатична активність США сприймається як спроби перекласти відповідальність за гальмування переговорів на інші сторони.
Коментатори зауважують: попри зовнішню активність, ефективних ініціатив щодо мирного процесу не запропоновано, що викликає певний скепсис щодо справжніх цілей візитів західних дипломатів на цьому етапі війни.
