Європейський Союз наразі переживає важливі геополітичні зміни. Частина політичної еліти намагається зберегти статус-кво, повернути час назад, відновити колишні відносини. Проте, як показує практика, це вже неможливо. Критична маса людей і політичних діячів усвідомлює, що повернення в минуле не буде, і цей процес стає все більш очевидним.
Попри зростання впливу популістів, які намагаються перешкоджати змінам, Європа просувається вперед — два кроки вперед, один назад. Цей поступовий рух вселяє оптимізм і демонструє позитивні тенденції у зміні підходів до глобальних питань. Особливе значення має переосмислення мілітарної ролі, яке колись було табу, на тлі нових загроз.
Вважалося, що без співпраці зі Сполученими Штатами Америка Європа не зможе ефективно діяти в геополітичному контексті. Та зараз все частіше з'являються погляди, що Європа може розраховувати на свої сили. Проте, реальність полягає в тому, що на даному етапі вона ще не готова повністю залишитися без підтримки США.
У той час, коли Україна бореться з війною, Європа має можливість використовувати цей час для реорганізації своїх сил та стратегій. Україна ж, зі свого боку, надає Європі цей час на перепідготовку. Хоча їй доводиться платити за цю можливість неабиякими зусиллями.
Окрім внутрішніх переосмислень, Європі доводиться стикатися з міжнародними викликами. Одним із них стало ставлення до переговорів з Росією, які не враховують інтереси європейської спільноти. Переговори, на які Європа не має впливу, доводять її до висновку про необхідність зміцнення своєї позиції на міжнародній арені без огляду на зовнішні фактори.
Говорячи про взаємини з США, піднімається питання, наскільки активно Європа готова відстоювати свої інтереси. Президент США Дональд Трамп ставить нові вимоги, які не завжди співпадають з інтересами України та Європи в цілому, і це створює нові конфлікти між сторонами.
В решті решт, Європа має знайти свою власну модель взаємодії з глобальними гравцями, зокрема США та Росією, враховуючи нові реалії та виклики, які несуть ці взаємини. Важливо зрозуміти, що ці процеси ведуть не лише до перекроювання політичних карт, а й до глибоких соціальних змін у стосунках між країнами та їх громадянами.