У цьому матеріалі розглядається серія телефонних дзвінків президента Росії Володимира Путіна до лідерів Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Китаю та Індії. Ці дзвінки відбулися на тлі дипломатичних зусиль Дональда Трампа щодо укладення миру між Україною та Росією.
Однією з ключових розмов була бесіда з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, оскільки від позиції Пекіна значною мірою залежить перспектива припинення війни. Китай займає нейтральну позицію, закликає до компромісу та веде політику підтримки мирних перемовин. Дзвінок Путіна Сі Цзіньпіну розцінюється як погодження позицій щодо майбутніх переговорів.
Водночас обговорювалися й економічні питання, зокрема нафтова політика з Індією. Із 2026 року Євросоюз заборонить ввезення нафтопродуктів із російської сировини, що змусило Індію відмовитися від закупівель російської нафти під час аукціонів у листопаді та грудні. У відповідь Путін запропонував Індії знижку $5 на барель. Для російського експорту це важливий сигнал, оскільки Індія є другим за обсягом покупцем після Китаю.
В обговореннях також піднімалися теми митних обмежень США стосовно індійських товарів, що сприяло зближенню позицій Індії та Китаю на тлі геополітичної конкуренції. Політика Трампа, спрямована на власні передвиборчі інтереси, сприяє консолідації позицій країн Азії.
Підсумовуючи, дзвінки Путіна мали на меті як інформування союзників про хід перемовин, так і вирішення економічних питань, що мають значний вплив на майбутнє російської нафтогазової галузі та загальний економічний баланс у регіоні.
