З початку 2024 до серпня 2025 року українські дрони завдали від 61 до 81 удару по нафтопереробних об’єктах Московії. Це призвело до виведення з ладу 10–15% переробних потужностей і спричинило різке зростання цін на пальне — бензин подорожчав до 63 рублів за літр, що на 35–40% вище до воєнного рівня. Кремль змушений був запровадити експортні заборони та картковий розподіл пального.
Під атакою українських дронів опинилися ключові заводи: Рязанський, Умський, Волоградський, Новокуйбишевський. Деякі були змушені зупинити роботу повністю, а удари по логістиці зумовили дефіцит пального в різних регіонах, особливо в Криму та на Далекому Сході.
Через санкції та брак технологій швидке відновлення заводів стало неможливим: ремонт потребує від двох до шести місяців, а імпортозаміщення — роки й набагато дорожче. Додатковий тиск створили експортні заборони на нафтопродукти, що позбавило бюджет мільярдів доларів.
Нафтові доходи Московії стрімко впали — до 35% від довоєнних, прибутки нафтогазових компаній зменшилися вдвічі, а дефіцит бюджету за перші п’ять місяців 2025 року виріс у п’ять разів. Центробанк був змушений підвищувати ставку до рекордних 21%, щоб стримати майже 10% інфляцію.
Системна криза в нафтопереробній галузі посилила соціальне напруження, структурувала економічну деградацію та перетворила Московію із експортера високотехнологічних продуктів на постачальника сирої нафти з великими знижками. Успішність української стратегічної кампанії засвідчила ефективність нападів по інфраструктурі навіть на відстані 2000 км, змінивши баланс сил у енергетичному секторі.
