В інтерв'ю експерт аналізує останню терористичну атаку Росії на Київ, порівнюючи її жорстокість із найбільшими ударами по Україні в останні роки. Відзначається, що з боку Кремля будь-які спроби переговорів сприймаються як слабкість, а заяви Трампа про можливість домовленостей використовуються Путіним як сигнал до подальших атак.
Обговорюється динаміка підтримки України з боку США та Європи – якщо вона слабшатиме, це може розглядатися Росією як запрошення до ескалації. Вказується й на різні типи співучасті світових лідерів: постачання зброї, фінансування, або бездіяльність, котра також несе відповідальність за наслідки.
Автор відзначає, що ідея віддати частину територій Росії не є реальною ні для України, ні для самої РФ з огляду на конституційну риторику та історичні паралелі. Окрема увага приділяється спробам США санкційно впливати на Росію, що на практиці не призводить до швидких результатів через активну співпрацю РФ з Китаєм та Індією.
Пояснюється, що Росія використовує ядерний шантаж як інструмент політичного тиску, на відміну від демократичних лідерів США чи Європи, які діють в інших умовах відповідальності. Експерт вважає, що ключ до закінчення війни – це військова допомога Україні і поступове вичерпання ресурсів РФ.
Наостанок лунає висновок: "вікно" можливостей – це не для переговорів, а для виснаження російського потенціалу. Найімовірнішим сценарієм називається припинення вогню на технічному рівні при умові стримування РФ на фронті й суттєвої міжнародної підтримки України.
