Президенти Сполучених Штатів і України, Дональд Трамп і Володимир Зеленський, можуть зустрітися 4 вересня у Парижі. Ця зустріч може відбутися під час саміту, організованого президентом Франції Еммануелем Макроном, на якому також будуть присутні європейські лідери та генеральний секретар НАТО.
Метою саміту є обговорення гарантій безпеки для України після завершення бойових дій. Очікується, що учасники намагатимуться досягти консенсусу щодо майбутньої системи гарантій. Як зазначила очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, ситуація розвивається швидко і може мати фінальне вирішення у питанні гарантій безпеки.
Основною подією саміту може стати зустріч президентів Трампа і Зеленського. На даний момент позиція Росії лишається жорсткою: вона не демонструє готовність до суттєвих переговорів чи розблокування консультацій на високому рівні. США, ймовірно, прагнуть продемонструвати результати саміту на Алясці та продовження мирного процесу, зосереджуючись на залученні європейських партнерів до напрацювання пропозицій для завершення війни.
Однак пропозиції, які може виробити цей саміт, навряд чи зацікавлять Росію, тому перспектива тристороннього саміту США, Росії та України видається малоймовірною. Дональд Трамп, ймовірно, не планує посилювати санкції проти Росії чи розширювати пряму військову допомогу Україні, зосереджуючись радше на продажі американської зброї європейським союзникам для подальшої передачі Україні. Основою буде нова зброя, а не запаси Пентагону.
У ситуації обмежених арсеналів підтримка України буде меншою, ніж у часи адміністрації Байдена. Ціль Трампа – продемонструвати активність у мирному процесі, а Зеленського і європейських лідерів – конструктивність, щоб уникнути звинувачень у зриві переговорів.
Можливість західних гарантій безпеки для України виглядає обмеженою, адже Росія не визнає жодного механізму безпеки, погодженого без її участі. Введення миротворчого контингенту може сприйматися як вторгнення. Тож перспективи досягнення угоди, яку підпише Володимир Путін, залишаються туманними.
Україні та західним партнерам доведеться і надалі демонструвати готовність до миру, у той час як в Кремлі продовжують наполягати на власних вимогах щодо демілітаризації, денацифікації та контролю над анексованими територіями. Останнє слово у війні, можливо, залежить від економічного потенціалу Росії та її відносин із Китаєм.
