Поки світові лідери обговорюють безпекові гарантії для України, у суспільстві загострюється дискусія щодо того, чим є перемога. Після нещодавнього інтерв’ю президента все частіше лунає думка, що перемогою стане не повернення усіх анексованих територій, а збереження України як незалежної держави без її повної окупації.
З нової формули випливає, що цілі «повернути Крим і Донбас» або вийти на кордони 1991 року перестають бути актуальними. Навіть відновлення рубежів станом на 24 лютого 2022 року вже не розглядається як головний критерій успіху. Зараз головне — вистояти, навіть якщо під контролем залишиться не вся територія країни.
Таке переформулювання показує, наскільки змінились очікування суспільства й влади під впливом затяжної війни, західної підтримки та низки хибних управлінських рішень. Актуальним стає питання, як убезпечити країну від нового нападу замість готуватися до нових масштабних наступів чи кардинальних зламів війни.
Автор звертає увагу: союзники по Заходу давно не дискутують про «перемогу», а розглядають питання забезпечення тривалого спротиву та недопущення відновлення конфлікту. Схожі ідеї звучать у рекомендаціях західних партнерів стосовно розбудови ліній оборони та мінування.
Аналіз завершується висновком, що нині формулювання про «виживання» чи «збереження державності» — це найбільш чесний і реалістичний підхід. Цей злам риторики може визначати подальшу стратегію держави.
