Україна нещодавно проголосувала на Генасамблеї ООН щодо створення палестинської держави, що викликало значний резонанс у відносинах між Україною, Ізраїлем, США та низкою арабських країн. Ізраїль та США виступили проти резолюції, тоді як Україна фактично підтримала створення Палестини, повторюючи історичну стриманість Києва у питаннях, які стосуються ізраїльсько-палестинського конфлікту.
У риториці українських політиків наголошується на унікальній ситуації у самій Україні, де активні єврейська та мусульманська громади, обидві з яких роблять суттєвий внесок у захист держави. Підтримка арабських країн з точки зору повернення українських дітей та військовополонених, а також роль Туреччини як посередника залишаються важливими аргументами у балансі зовнішньої політики Києва.
Водночас, зазначається, що співпраця з Ізраїлем у сфері інновацій та медицини триває, але оборонна взаємодія лишається предметом закритих перемовин. Американські експерти висловлюють стурбованість впливом подібних голосувань на майбутню допомогу США, хоча найбільше на відносини впливає ситуація на фронті в Україні.
На Близькому Сході тривають дискусії щодо формування можливого арабського військового союзу, куди навряд чи найближчим часом увійде Україна. Учасники обговорюють потенціал для нового загострення, зокрема з боку Ірану, та роль Китаю у заповненні геополітичного вакууму після можливої деескалації присутності США.
Україна в своїй дипломатії намагається дотримуватися балансу інтересів і уникати різких кроків, зважуючи внески кожної з країн-партнерів. Ситуація на Близькому Сході залишається динамічною, і Київ прагне використовувати дипломатичну мудрість, утримуючи стосунки як із Заходом, так і з країнами регіону.
