Адміністрація Дональда Трампа докорінно змінила підхід до управління енергетичним сектором США. Нафтова галузь отримала суттєві переваги — розблоковано буріння на федеральних землях, спрощені дозволи на експорт, знижено регуляторний тиск.
Водночас введена дерегуляція призвела до загострення дебатів між захисниками довкілля та енергетичним лобі. Серед головних ініціаторів змін були провідні нафтові магнати, зокрема Гарольд Хем, Келсі Ворен та Кріс Райт, який згодом став міністром енергетики. Ці гравці фінансували виборчу кампанію Трампа та отримали безпосередній доступ до влади.
Адміністрація скоротила підтримку відновлюваної енергетики, зняла податкові пільги для сонячних проектів, а будівництво енергооб'єктів на федеральних землях ускладнилося. Були скасовані деякі екологічні обмеження часів Обами.
Незважаючи на дерегуляцію, галузь зіштовхнулася з низькими цінами на нафту та проблемами на ринку праці, зокрема, через нові тарифи на сталь і алюміній. Відбулося скорочення персоналу в багатьох компаніях.
Білий дім офіційно підкреслював роль нафтової галузі для економіки США, а галузеве лобі отримало безпрецедентний доступ до процесу ухвалення рішень. Водночас залишаються виклики: необхідність балансу між екологією, економічною доцільністю та енергетичною безпекою.
Трампова політика дозволила збільшити вплив нафтових корпорацій у Вашингтоні, однак не вирішила всіх проблем галузі. Ринок залишається волатильним, а попит на стабільність і технології зростає. США продовжують розвивати нафтогазовий сектор попри екологічний тиск та глобальні виклики.
