У нещодавньому ефірі Радіо UA Чикаго журналіст Остап Дроздов прокоментував закриту зустріч президента України з депутатами своєї фракції. Він звернув увагу на те, що такі зустрічі відбуваються у вузькому колі й інформація про стан справ держави, переговори та хід війни подається лише обмеженій кількості осіб.
Дроздов зазначає, що офіс президента вже не має стійкої монобільшості у Верховній Раді, і ухвалення ключових рішень відбувається за рахунок так званої ситуативної коаліції. Парламент, на його думку, втратив роль місця дискусій і став формальністю — депутати голосують за вказівкою без обговорення змісту законопроектів.
Окрема увага до впливів на депутатів, серед яких — можливість зустрічі з родинами за кордоном у рамках міжпарламентських відряджень, що стало важелем впливу на їхню поведінку під час війни.
Особливий резонанс викликала фраза президента на цій зустрічі про те, що «я відвоюю Донбас». Дроздов підкреслив існування двох різних наративів: для зовнішньої аудиторії — конструктивна риторика про труднощі визволення територій, а для внутрішньої — обіцянки повернення Донбасу, що не узгоджується з реаліями та міжнародними оцінками.
Журналіст також коментував ситуацію на фронті. Представник 116-ї окремої механізованої бригади Валерій Кисельов повідомив про загострення в районі Куп’янська, збільшення атак дронами та спроби російських груп проникнути в місто.
Дроздов закликає спиратися на західні незалежні оцінки перебігу війни, оскільки українські офіційні повідомлення можуть містити як прикрашені перемоги, так і применшення загроз. Він цитує останні соцопитування КМІС: 75% українців підтримують ідею замороження війни по лінії фронту навіть із невизнанням втрати територій. Дані та реальні настрої суспільства розходяться з публічними заявами влади.
Крім цього, в ефірі було згадано й міжнародну реакцію — зокрема, заяви колишнього президента США Доналда Трампа, який наполягає на необхідності домовленості для припинення війни та унеможливлення повернення всіх територій військовим шляхом.
У підсумку Дроздов підкреслює важливість об’єктивності у внутрішній і зовнішній комунікації влади, закликає до виваженості та відповідності реальній ситуації як у владі, так і в суспільстві.
