В українському суспільстві жваво обговорюється нещодавній заголовок у медіа про те, що третина поляків зважилася б виїхати за межі країни у випадку прямого військового нападу на Польщу. Ця інформація викликала іронічні підколи, хоча насправді відображає глибокі відмінності між суспільствами різних країн — насамперед у питаннях етики та цінностей.
У публічній дискусії відчувається своєрідна заздрість і неспроможність уявити закриття кордонів демократичної західної держави, навіть під час війни. Такий підхід базується на людиноцентричній філософії — державна політика спрямована на захист життя, а цінність людини визначає всі соціальні й державні стратегії. Відповідно, в Європі та, наприклад, Ізраїлі ніхто не перекриває кордони під час екстрених ситуацій, а держава дбає про безпеку громадян, не намагаючись зробити героїв із безвиході.
Цей контраст яскраво проявляється у зіставленні людейноцентричних суспільств Заходу та етатичних підходів Сходу. В останніх держава ставиться понад усе, а життя людини часто розглядається як ресурс. На Заході ж права людини є первинними, а держава їх лише гарантує й забезпечує. Людиноцентризм означає, що громадянин має природні права, які не залежать від волі влади, і цей принцип є маркером цивілізованості.
У професійних арміях країн НАТО, зокрема Польщі, цивільні не зобов'язані йти на фронт, а їхня безпека захищається відповідними інституціями. Натоменш в нашій суспільній парадигмі, яка досі носить риси сталінсько-жуковської моделі масової мобілізації, такі підходи здаються незвичними.
З огляду на це, реакція третини поляків на загрозу виглядає логічною: для них людське життя і безпека є головними цінностями, і держава для них — інструмент захисту, а не самоціль. Варто пам'ятати, що в Україні також є тенденції до виїзду в разі загрози: лише за останній тиждень до Польщі виїхали тисячі молодих людей. Тож варто не стільки кепкувати над сусідами, скільки осмислити відмінності у підходах до цінностей та безпеки.
Підсумовуючи, автор радить українцям переосмислити свою позицію, намагаючись адаптувати західний підхід до захисту людини і її прав — як основи суспільної етики та цивілізаційного вибору.
