Останні роки Європа переживає значний зсув у політичному спектрі: все більше країн вибирають праві уряди. Це явище спостерігається у Британії, Франції, Німеччині, Нідерландах, Польщі, Австрії, Угорщині та інших державах. Причини цієї тенденції багатогранні: економічна невизначеність, зростання вартості життя, міграційна та житлова кризи, небезпека втрати статусу середнього класу та посилення культурних протиріч.
Велика Британія стала свідком підйому ультраправої партії реформ Найджела Фараджа, яка не лише здобула місця в парламенті, а й отримує значну підтримку виборців, розчарованих двома традиційними партіями та їх нездатністю вирішити проблеми міграції й економіки. У Франції партія Лепен зміцнює позиції попри відносну стабільність влади Макрона, а радикальні економічні вимоги, зокрема підтримка субсидій на газ, популярні як серед правих, так і серед лівих сил.
У Німеччині "Альтернатива для Німеччини" утримує високі рейтинги, особливо на сході країни, де нещодавно виник ще один феномен — партія Сари Вагенкнехт. Обидві сили виступають за обмеження міграції та проти військової допомоги Україні. Нідерланди стали першою країною, де ультраправий уряд отримав більшість, у той час як у Польщі праві втрачають владу, але зростає підтримка серед молоді.
Австрія, незважаючи на перемогу Партії Свободи, не має змоги формувати однопартійну коаліцію через несприйняття радикалів іншими силами. Водночас комуністична партія здобуває успіхи на місцевому рівні, демонструючи загальний тренд — відчутне суспільне невдоволення й пошук альтернатив.
Ключовими тригерами стали інфляційний шок 2022 року, зростання енергетичних та продовольчих цін, криза на ринку житла й безробіття серед молоді. Війна в Україні викликала значні економічні витрати, що підсилює страхи серед середнього класу щодо майбутнього податкового тягаря. Парадоксально, найбільше за правих голосують не найбідніші, а самозайняті, кваліфіковані робітники і підприємці.
Свою роль відіграють і соціокультурні фактори — невдоволення мультикультуралізмом, неконтрольованою міграцією та зміною цінностей. В окремих країнах проводяться спроби вирішувати ці питання інструментами культурної адаптації та посиленням контролю за міграцією. Зараз Європа перебуває на переломному етапі: наступні роки визначать, чи зможуть традиційні політичні сили адаптуватися до нових умов, чи радикальні зміни набудуть незворотного характеру.
