У Брюселі український агросектор часто сприймають як монолітний блок великих агрохолдингів, здатних дестабілізувати європейські ринки. Однак реальність значно складніша. Галузь охоплює 41,5 млн га і має різноманітну структуру.
Із 2022 року після скасування мит і квот для української продукції в ЄС виникли надлишки зерна, що призвело до протестів фермерів у Польщі, Угорщині, Румунії та інших країнах. Відповіддю стали тимчасові обмеження та система "аварійних гальм" у разі перевищення імпортних квот, які, хоча й збільшені, все одно менші за експортні обсяги України.
Великі агрохолдинги контролюють близько 54% орних земель і основні експортні культури. Близько 45 тисяч середніх і малих ферм спеціалізуються на різних напрямах і часто орієнтовані на внутрішній ринок. А майже 4 млн домогосподарств забезпечують основну масу окремих продуктів, наприклад, 95% картоплі та 75% молока.
Війна вплинула на сектор: втрачено близько 25% земель, змінилася логістика — основний вузол експорту перемістився до румунського порту Констанца. Виторг агросектору у 2024 році — $24,5 млрд або 59% експорту країни. Зростання витрат, фінансові та кліматичні виклики змушують компанії інвестувати у переробку та шукати нові ринки.
Європейські фермери вказують на конкуренцію через нижчу собівартість української продукції. Існують також відмінності у стандартах і вимогах до виробництва. Водночас європейські споживачі виграють від доступу до якісної й дешевої української сировини.
Для розв'язання проблем рекомендується модернізація українських стандартів, розвиток інфраструктури та поетапне збільшення квот із моніторингом впливу на ринки ЄС. Взаємна відкритість здатна принести вигоду і українському агросектору, і європейській економіці.
Український агросектор — це складна екосистема, що вимагає зваженої політики для сталого розвитку та гармонізації із ЄС.
