Головна > Міжнародна політика > Генасамблея ООН: як близькосхідний конфлікт впливає на підтримку України і роль Макрона та Трампа


Генасамблея ООН: як близькосхідний конфлікт впливає на підтримку України і роль Макрона та Трампа


Огляд суперечностей на Заході через палестинське питання, роль Франції, США і ризики для України на Генасамблеї ООН.

Президент України Володимир Зеленський прибув до Нью-Йорка для участі у Генасамблеї ООН. На тлі посилення уваги до ізраїльсько-палестинського конфлікту Україна прагне не допустити, щоб це питання відсунуло на другий план воєнні події між Росією та Україною.

Тиждень у Нью-Йорку стане насиченим для дипломатії: зокрема, Дональд Трамп планує зустріч із лідерами арабських країн щодо Близькосхідного конфлікту. Декілька країн, серед яких Канада і Австралія, нещодавно заявили про визнання Палестини незалежною. Французький президент Еммануель Макрон активно просуває цю ідею, що створює нові політичні протиріччя у західному світі.

Для України зростає ризик того, що увага до її війни з Росією зменшиться. Однак експерти вважають: головна загроза — не темп перемикання уваги, а розкол позицій серед західних союзників через палестинське питання.

Особливу роль у цих процесах відіграють позиції Трампа та Макрона. Трамп виступає проти визнання палестинської державності і підтримує Ізраїль, що робить для України критично важливим уникати конфліктів з ним. Макрон же стає одним із лідерів формування про-палестинської позиції у Європі, його дипломатичні ініціативи часто йдуть у розріз із поглядами США, особливо у відносинах із Китаєм.

Учасники Генасамблеї обговорюють також зростання гібридної агресії з боку Росії щодо країн НАТО — зокрема, кібератаки на європейські аеропорти й повітряні провокації. Це питання українська делегація планує піднімати на дипломатичних зустрічах для посилення міжнародної координації.

Дискусії навколо позиції Франції щодо Китаю й санкційних заходів також ілюструють складність політичних балансів у Європі. Макрон виступає за уникнення торговельної війни з Китаєм та за індивідуальні підходи до партнерств, чим частково відображає й приховані інтереси інших європейських держав.

В умовах нових політичних криз і зростаючих конфліктів українська дипломатія шукає баланс між підтримкою союзників, уникненням конфліктів із США і залученням уваги до російської загрози.