Можливо, що з боку може здатися, що економічна політика адміністрації Трампа спрямована на ведення війни проти Китаю. Проте реальні цілі можуть бути набагато ширшими та стосуються глобальної фінансової стабільності США.
Згідно з угодою Маралага, політика адміністрації спрямована не лише на протистояння певним країнам, як-то Китай, а більше на вирішення глибшої проблеми країни — накопичення величезного боргу, що налічує трильйони доларів.
Основними кроками на цьому шляху є введення торговельних воєн, що націлені на покращення умов для американських товарів на світовому ринку. США прагнуть зробити умови продажу власних товарів конкурентоспроможнішими для світового споживача.
Це спричиняє значну хвилю протекціонізму. Окрім тарифів, Штати заохочують компанії, що розмістили своє виробництво у країнах на кшталт Японії чи Південної Кореї, переносити його на територію США. Забезпечення вигідних умов для таких компаній може залучити нові інвестиції та відновити економіку "ржавого поясу".
Допомагають у цьому певні фінансові інструменти та митна політика, що прагнуть змусити міжнародні компанії переорієнтуватися на американські ринки. На додачу, введення санкцій на купівлю нафти з певних країн, включаючи Іран та Венесуелу, також спонукає міжнародну торгівлю адаптуватися під контролем США.
Це складова частина багатогранної політики, що спрямована на зменшення залежності від зовнішніх боргів і підтримку стабільності американської економіки.