У XXI столітті Китай прагне стати головною світовою силою. Пекін вважає, що теперішня глобальна невизначеність створює умови для формування багатополярного світу, де Китай буде домінуючим гравцем. Важливим аспектом цієї стратегії є повернення Тайваню під свій контроль і посилення ролі на міжнародній арені.
США, особливо в особі Дональда Трампа, дедалі більше дистанціюються від глобального лідерства, що створює вакуум, котрий Китай намагається заповнити. Зокрема, це проявляється у замороженні військової допомоги Тайваню та переговорах між Вашингтоном і Пекіном.
Китай нарощує військову активність навколо Тайваню, а також чинить тиск на сусідні країни, такі як Вʼєтнам, Філіппіни та Японія. Економічно Пекін зміцнює свої позиції завдяки ініціативі «Один пояс, один шлях», інвестуючи у великі інфраструктурні проекти в Центральній Азії, Африці й Латинській Америці.
Китай також контролює значну частину глобального ринку критичних мінералів, включаючи кобальт, літій та мідь, і розвиває порти для монополізації ключових транспортних маршрутів. Дії Пекіна часто викликають опір з боку інших країн, які прагнуть зберегти свою автономію та зменшити залежність від Китаю.
У той час як США переглядають стратегію міжнародної присутності, країни світу усе більше задумуються над тим, як протистояти амбіціям Пекіна та уникнути надмірного впливу Китаю на глобальний порядок.
