Близько 7% російської нафти експортується до Туреччини, яка, попри війну Росії проти України, не підтримувала санкції проти Москви. Навіть під час загострень відносин, таких як інцидент зі збитим літаком, економічні зв'язки залишались міцними, і російські туристи продовжували відвідувати Туреччину.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган традиційно утримується від втручання у конфлікт, зосередившись на економічних інтересах країни. На тлі публічних заяв про підтримку України і окремих постачань військової техніки, Туреччина одночасно активно веде торгівлю з Росією, зокрема у сфері енергоресурсів. Подібну позицію зберігають і інші країни, такі як Франція та Тайвань. Франція підписує довгострокові газові контракти і перепродає російський скраплений газ іншим європейським країнам. Тайвань у цьому році закупив російської нафти більш ніж на 11 млрд доларів, незважаючи на публічну підтримку України.
У матеріалі також згадується, що в багатьох країнах намагаються розмежувати бізнесові інтереси і участь у війні. Водночас є поодинокі ініціативи для тиску на Росію. Наприклад, у Франції затримали російський танкер «тіньового флоту», а президент Еммануель Макрон запропонував блокувати такі поставки для зниження доходів Москви.
Проте лідери ЄС, як показує саміт у Копенгагені, не можуть досягти консенсусу щодо використання заморожених російських активів для допомоги Україні. Водночас США чинять тиск на союзників, закликаючи розривати економічні зв'язки з Росією та диверсифікувати джерела енергії, просуваючи американський скраплений газ.
Загалом, торговельно-економічні зв'язки з Росією залишаються важливим фактором для багатьох країн, навіть на тлі триваючої війни. Це створює виклики для санкційної політики та міжнародної єдності в підтримці України.
