Національна ідентичність – це не лише культурна позначка, а й основа суспільства. Українці все ще перебувають у процесі пошуку себе як нації, визначення спільних цінностей і самовизначення в сучасних умовах. Без цього неможливо створити цілісну державу та сильну політичну спільноту.
Публіцист і політичний оглядач Віталій Портников наголошує, що ідентичність є філософським питанням, яке змінюється з часом. Історично політичні нації в Європі формувалися під час весни народів, але українці цей процес, перебуваючи у складі імперій, частково пропустили. Ідентичність формується на основі релігії, історичного досвіду, сімейних традицій, і навіть у межах однієї нації може відрізнятись за регіонами.
Український шлях пошуку ідентичності унікальний. Довгий час ідея української держави виникала лише як автономія, а не незалежність, і лише з початку ХХ століття оформилася як повноцінна національна ідея. Значний вплив мали імперські політики, які асоціювали історію Київської Русі з Росією, ускладнюючи формування власного наративу для українців.
За словами Портникова, головним чинником вже сучасної української ідентичності стали мова та культура, бо історично-політичний компонент був утисканий. Водночас війна прискорює процес кристалізації ідентичності, але її результат можна буде оцінити лише після завершення бойових дій.
Підкреслюється, що в умовах війни головне завдання – вижити і зберегти державу. Саме наявність української держави визначає майбутнє ідентичності в Україні та діаспорі. Формування сучасної нації можливе лише тоді, коли ідентичність міста і села поєднуються, а держава всіма силами підтримує мову, культуру, освіту та історичну пам’ять.
Портников також зазначає, що ідентичність не може будуватися на протесті, вона формується поступово через культуру та традиції. Зараз же для виживання нації важливо не лише об’єднання навколо мови й ідеї, а перш за все – ефективна оборона та збереження української державності.
