Політолог Ігор Чаленко у своєму блозі на каналі Кличокта 14 жовтня оглянув нову книгу німецьких журналістів Каті Глогер і Георга Масколо. Вона досліджує, як німецька політика вплинула на підготовку Росії до великої війни. Уривки книги, опубліковані у журналі «Шпігель», свідчать про свідомі рішення Берліна співпрацювати з Кремлем навіть після явних ознак агресії РФ щодо Заходу.
Книга ґрунтується на секретних документах і свідченнях десятків учасників. Автори простежують шлях — від уряду Герхарда Шредера до вторгнення Росії в Україну 2022 року — коли Німеччина ігнорувала сигнали, що Росія стає загрозою.
Особлива увага приділяється подіям після 2007 року, коли Володимир Путін на мюнхенській конференції відкрито виступив проти розширення НАТО і заявив про конфлікт із Заходом. Берлін не відреагував на ці сигнали, а під час саміту НАТО у 2008-му Ангела Меркель фактично заблокувала надання Україні та Грузії ПДЧ, не бажаючи дратувати Москву.
Далі — війна у Грузії, яку Кремль використав для аналізу своїх слабких сторін. Росія звернулася до Німеччини щодо модернізації армії. Німецький оборонний концерн Rheinmetall погодився будувати сучасний навчальний центр у Росії, передавати технології, тренувати російських військових. Проект охоплював вісім тренувальних центрів по всій РФ, бюджет — мільярд євро. Контакти між двома арміями стали інтенсивнішими, навіть планувалася взаємна служба офіцерів у штабах.
Усе це відбувалося на тлі зростаючих ознак агресивності РФ. Лише після окупації Криму 2014 року, під тиском санкцій, співпраця була офіційно припинена. Але основи вже були закладені, навчальні центри та технології переданий, багато німецьких компаній не повністю відмовились від співпраці навіть під санкціями.
Чаленко зазначає, що ця історія — попередження для всього Заходу: інтереси бізнесу не повинні переважати принципи безпеки та цінностей. Лише усвідомлення власної відповідальності може убезпечити від повторення помилок минулого.
