Путін розуміє лише мову сили, і сьогодні найбільш ефективний тиск здійснюється саме на економіку Росії. Дональд Трамп багато говорить про це, але дій щодо посилення санкцій не робить, як і більшість європейських країн. Водночас, Британія нещодавно ухвалила новий пакет санкцій проти російських компаній і нафтотрейдерів з Китаю та Індії.
Індія займає важливе місце у структурі експорту російської нафти: до війни її частка складала лише 1,4%, а нині зросла до близько 34%. Заяв від офіційних представників Індії щодо повної відмови від російської нафти наразі немає, приватні компанії продовжують купівлі. Великі суми від продажу російської нафти зберігаються на рахунках російських компаній в індійських банках у рупіях, які складно вивести за межі Індії; ці кошти можна використати лише у внутрішній торгівлі або інвестиціях.
Незважаючи на обіцянки, ситуація з енергетичною залежністю залишається складною. Європа шукає формальні рішення, щоб обходити ембарго, закуповуючи газ через треті країни. Франція та Угорщина укладають контракти, які часто не змінюють суті залежності від російських енергоносіїв.
Прем’єр Угорщини Орбан продовжує співпрацювати і з Росією, і з Заходом, діючи у власних інтересах. Він заблокував для України 6 млрд євро військової підтримки від ЄС. Така політика значною мірою визначає нинішню ситуацію з російським енергетичним впливом на Європу.
