Для Європейського Союзу Китай наразі є найбільшим економічним партнером. Китай це добре розуміє і вміло використовує ситуацію у своїх інтересах. Україна ж знаходиться у складному становищі через провалену дипломатію щодо Китаю у попередні роки, попри нове призначення посла, роботу доводиться починати практично з нуля.
Хоч тема «Мотор Січ» формально закрита, китайська сторона не забуває про попередні інвестиції. Україні неможливо зробити технологічний реверанс у бік Китаю через жорстку позицію США. Таким чином Київ змушений шукати баланс, враховуючи одночасно американську й китайську позиції. При цьому Китай залишається одним з головних торговельних партнерів України, хоча обсяги торгівлі значно поступаються співпраці з ЄС.
Європейський Союз визначає Китай як торговельно-економічного партнера, конкурента в промисловості (особливо автопрому) та політичний виклик. Однією із проблем є залежність від китайських рідкісноземельних металів, стосовно чого європейці поки не визначили єдиної стратегії. Через відмінності у національних інтересах окремих країн ЄС, консенсус з питань Китаю знайти непросто.
Україні в довгостроковій перспективі важливо стати частиною спільної європейської політики щодо Китаю, що пов’язано як з економічним розвитком, так і з безпековими аспектами. Членство в ЄС розглядається Києвом як одна з гарантій безпеки після війни. Китай, зі свого боку, зацікавлений у можливій участі у повоєнному відновленні України, хоча офіційна позиція Києва полягає у пріоритетній участі країн-союзників.
Ключ до завершення війни експерти бачать у посиленні ролі Китаю, нормалізації його відносин зі США, а не лише у впливі Москви. Україна може розвивати партнерство із Китаєм, особливо запрошуючи китайські компанії до участі у відновленні країни після війни. Однак ця співпраця можливе лише за умови активнішої політики ЄС щодо Китаю і врахування геополітичних реалій. Українські експерти підкреслюють необхідність напрацювання спільної позиції з Європою для ефективної взаємодії з КНР у майбутньому.
