Останнім часом ми спостерігаємо "золоту лихоманку" серед центробанків, які активно нарощують свої золоті резерви через зниження довіри до національних валют у зв’язку з геополітичною нестабільністю та торговими конфліктами.
У жовтні поточного року ціна золота досягла історичного максимуму близько 4380 доларів за унцію, зростаючи понад 60% за 10 місяців. Однак 21 жовтня відбулося значне падіння — на 6,5% за добу. Такі корекції спричинили хвилю продажів серед інвесторів і стратегічне переосмислення резервної політики центробанків.
Серед країн, які найактивніше купують золото — Польща, Китай, Філіппіни, Індія, Туреччина. Причинами такого попиту стали загрози санкцій, війни, торгівельні суперечності, а також досвід замороження резервів окремих країн. Філіппіни, наприклад, вже мають 15% резервів у золоті; подібні пропорції спостерігаються в декількох інших країнах.
Після різкого зростання та корекції ціни центробанки обговорюють — продавати частину золота, щоб зафіксувати прибуток, чи зберігати як страховий актив на випадок нових криз. Світові тенденції демонструють перехід від пасивного володіння золотом до активної торгівлі резервами.
Золото стало другим за величиною резервним активом у світі після долара, випередивши євро. Його роль у резервній політиці держав лише зростає та свідчить про зміну глобальної фінансової архітектури, в якій центробанки дедалі більше реагують на ринкову кон’юнктуру та намагаються знайти баланс між стабільністю й прибутковістю резервів.
