Сьогодні у всіх соцмережах миготять свічки у пам'ять про закриття "Голосу Америки". Люди висловлюють глобальну стурбованість втрати "голосу правди" у вільному світі. Проте, таке враження, що найбільше побивається народ, який уже три роки живе без власної незалежної журналістики.
Забрали власний голос, а сумують за американським, ніби в Америці настане цензура, і світове суспільство залишиться без достовірної інформації. Цей парадокс викликає іронічне здивування.
У той же час, коли закривають "Голос Америки", в Україні виділяють значні кошти на державні медіа-кампанії, що викликає схожий ярий емоційний відгук. Проте це виглядає лицемірно, адже державне фінансування медіа в Україні є звичною практикою, яка лише ускладнює об'єктивне інформування громадськості.
Державні ЗМІ, якщо засновані і фінансуються урядом, природно стають інструментами пропаганди і не забезпечують незалежність журналістики. Приклади з структури українського медіапростору лише підтверджують цю тезу.
Вільна журналістика залишається ключем до демократичного суспільства, навіть якщо вона несе загальновідомі істини. Забути про це, жонглюючи державними фінансами і патріотичними меседжами, може мати катастрофічні наслідки.