Дік Чейні, якого часто вважали найвпливовішим віце-президентом в історії США, помер у віці 84 років через ускладнення пневмонії та серцеві проблеми. Він пішов із життя у своєму домі у Вірджинії.
Відомий як символ закулісної політики, Чейні відіграв ключову роль під час адміністрації Джорджа Буша молодшого, зокрема у період після терактів 11 вересня та під час війн в Афганістані й Іраку. Його часто асоціювали із жорсткою безпековою політикою, а вплив на формування уряду Буша був вирішальним. Його називали "Дартом Вейдером" американської політики через консервативну лінію та закритість.
Народився Чейні 30 січня 1941 року в місті Лінкольн, штат Небраска, зростав у Вайомінгу. В юності мав проблеми з законом, але пізніше завершив університет і почав політичну кар’єру, працював у Білому домі з молодих років. У 34 став наймолодшим керівником апарату президента при Джералді Форді, а пізніше — міністром оборони США. Керував військовою операцією із визволення Кувейту 1991 року.
У 2000 році Чейні повернувся у велику політику як віце-президент США. Саме він стояв за багатьма стратегічними рішеннями після 11 вересня 2001 року, обґрунтовував вторгнення в Ірак та Афганістан, підтримував розширення президентських повноважень і прийняття патріотичного акту. Його підхід до безпеки часто піддавався критиці за жорсткість, зокрема через посилення повноважень спецслужб і виправдання тортур проти підозрюваних у тероризмі.
Його політика мала як прихильників, так і критиків: для одних він був символом стабільності й сили, для інших — уособленням закулісних інтриг і надмірної влади. Чейні активно підтримував політику Джорджа Буша у внутрішніх та зовнішніх питаннях, а після відставки залишився впливовим голосом у республіканських колах.
Останні роки публічно дистанціювався від Дональда Трампа, підтримавши демократку Камалу Гарріс на виборах 2024 року, чим здивував багатьох політичних оглядачів. До того ж його донька Ліз Чейні також виступає проти Трампа. Його смерть позначила кінець цілої епохи у світовій політиці.
Чейні залишив по собі суперечливу спадщину, яка й надалі викликає гарячі дебати серед істориків і політиків США.
