Росія лякає можливими провокаціями на Запорізькій АЕС, звинувачуючи Україну у планах вибухів. Однак подібні заяви часто свідчать про наміри самої Росії – як це було очевидно у випадку з Каховською дамбою та іншими інсценуваннями.
У російських медіа обговорюють ізоляцію міністра закордонних справ Лаврова, протистояння з Путіним та його можливу роль "козла відпущення" через провал комунікацій із Трампом. Паралельно Трамп проводить зустрічі з лідерами країн Центральної Азії, намагаючись послабити вплив РФ у регіоні. Віктор Орбан, як посередник Москви, прибуває до США для відстоювання російських інтересів, однак його вплив на Трампа залишається обмеженим.
Польща заявила про захід у найнебезпечніший час з часів Другої світової та готує масштабну модернізацію армії. Європейський Союз виділяє 8 млрд євро на військові програми, долучаючи Україну до спільних розробок і навчань. Балтійські та європейські лідери просувають проукраїнську політику в європейських структурах.
Серед нових загроз – внутрішньополітична напруга у Грузії, яку російський вплив може підштовхнути до конституційних змін і відходу від європейської інтеграції. Водночас США через політику Трампа намагаються залучити країни Центральної Азії на західну орбіту, уникнувши впливу Росії та Китаю.
Автор наголошує на важливості інформаційної підтримки, збору донатів для допомоги українським військовим та мобілізації ресурсів, необхідних для утримання лінії фронту, зокрема на Покровському напрямку. Прогнозується ймовірність подальших російських провокацій навколо ядерної безпеки, а міжнародна спільнота закликає до деескалації. Основним меседжем є мобільність на всіх фронтах — від військового до інформаційного та дипломатичного.
