Багато країн шукають натхнення у власному минулому. Україна – в козацтві, Франція – у галах, Китай – у своїй багатовіковій цивілізації. Єгипет завжди опирався на свою давню історію. 1 листопада 2025 року в Єгипті урочисто відкрив Великий єгипетський музей – найбільший археологічний музей світу, присвячений одній цивілізації.
На відкритті були присутні делегації майже з 80 країн та глави держав. Мільярди доларів, двадцятирічне будівництво, лазерне шоу, дрони, фараонські костюми – свідчення масштабності події. У країні, де понад 70 млн людей отримують субсидований хліб, а інфляція сягає 38%, проєкт став елементом нової ідеології – неофараонізму.
Від звичайної політичної стратегії використання історії неофараонізм відрізняється спробою поставити давньоєгипетську ідентичність вище за арабську чи ісламську. Це підтримується державними церемоніями, символікою та проектами: від параду мумій, що перевезли 22 фараонів до нових музеїв, до архітектури нової столиці із символікою Анкха та пірамід.
Президент Абдель Фаттах Ас-Сісі, який прийшов до влади після військового перевороту у 2013 році, використовує неофараонізм для легітимізації своєї влади. Авторитарний режим зміцнює позиції завдяки контролю над ЗМІ, грандіозним інфраструктурним проектам та культури стародавнього Єгипту. Проте, за фасадом величі економічна ситуація залишається напруженою: держборг сягає 101% ВВП, обслуговування боргів поглинає більшу частину бюджету.
Неофараонізм як державна політика дозволяє не лише конкурувати із радикальним ісламізмом, а й створює єдиний наратив для сучасного суспільства. Символічні акції – як парад мумій та відкриття музею – створюють образ сучасного «божественного» лідера. Це також використовується для зовнішньої політики та приваблення туристів, що вносять значну частину доходу до бюджету країни.
Неофараонізм в Єгипті – інструмент у руках влади для формування національної ідентичності та зміцнення престижу держави на тлі соціально-економічних викликів. Великий єгипетський музей слугує і тріумфом збереження спадщини, і символом політичного курсу сучасної влади.
