Щиро дякую за запрошення, дорогі друзі. Я завжди вірив в українське різноманіття, у здатність нашого народу мислити інакше, у можливість знаходити незвичайні рішення навіть у найтяжчих ситуаціях. Це різноманіття допомагає долати складні виклики, які постають перед країною, особливо під час війни.
Зараз, у надскладних умовах, Закарпаття стає моделлю підтримки економіки. Ми шукаємо відповідь на питання, чи можлива ініціатива та розвиток в одній частині країни, коли іншу знищує агресор. Відправною точкою має бути баланс між опором і розвитком, аби вистояти скільки б не тривала війна.
Російсько-українська війна — це не конфлікт із швидким фіналом. Наше завдання — вижити й перетворити конфлікт на шлях розвитку, а не на дорогу до безнадії. Важливо розглядати такі кризи і як випробування, і як шанс залишатися людяними.
Особливу роль відіграє питання доброчесності. Бути доброчесним — це особистий вибір, здатність діяти незважаючи на загрози. Приклад праведниці Лідії Савчук показує, що допомога іншим — вищий прояв людяності, навіть якщо це несе ризики для себе та сім’ї.
Українське суспільство має обрати пріоритети: країна, сім’я, себе. Якщо втратимо країну, не існуватимуть ані сім’ї, ані ми самі. Виживати слід разом, не ціною одне одного.
Війна також розкриває інший аспект — важливість, щоби зло не стало нормою. Ми маємо зберігати моральність, цінувати правду, навіть коли навколо є спокуса брехати. Доброчесність, проявлена нашими захисниками, волонтерами, громадськими діячами, — основа нашого майбутнього.
Український народ здатен захистити себе лише у незалежній державі. Це урок історії. Справжня доброчесність — у готовності жертвувати, підтримувати одне одного та боронити право на існування.
Дякую за вашу відданість і моральну стійкість, друзі. Доброчесність у нашій ситуації — це і є Україна.
