Головна > Міжнародна політика > Мита, санкції та російська нафта: чи дійсно Індія припинила закупівлю і чому Трамп змінює риторику


Мита, санкції та російська нафта: чи дійсно Індія припинила закупівлю і чому Трамп змінює риторику


У матеріалі розглядається ситуація з санкціями й митами США проти Індії через закупівлю російської нафти. Аналізуються заяви Трампа та динаміка поставок.

Останнім часом увагу світових ЗМІ привернули заяви Дональда Трампа щодо мит і санкцій на російську нафту для Індії. Напередодні у Білому домі Трамп неодноразово змінював свою риторику стосовно можливого скасування мит для Індії, що засвідчили повідомлення провідних ЗМІ, таких, як Bloomberg. Він заявив спочатку про збереження мит, а згодом не виключив їх скасування, посилаючись на начебто зменшення закупівель Індією російської нафти.

Однак результати спостережень українських аналітиків, зокрема Інституту чорноморських стратегічних досліджень, вказують на іншу картину: індійські компанії продовжують активно приймати російську нафту, й танкери простоюють у черзі для розвантаження. Нафтотрейдери намагаються встигнути здійснити закупівлі до 21 листопада, коли почнуть діяти нові санкції.

Аналітики також зазначають, що Індія може формально скоротити закупівлю російської нафти, купуючи її через посередників. Таким чином, незважаючи на офіційні заяви, нафта продовжує надходити в країну, і достовірну оцінку ситуації дає лише аналіз реальних поставок танкерами.

Щодо перспектив запровадження нових санкцій після 21 листопада, експерти не беруться давати однозначні прогнози, оскільки ситуація залишається динамічною та залежить від політичних рішень США. Особливу увагу приділяють можливості введення так званих вторинних санкцій проти компаній-посередників та портів, що оперують з російською нафтою.

Окремо розглянуте питання впливу санкцій на діяльність російських нафтових компаній, таких як Лукойл, у Європі, де спостерігаються спроби продажу окремих активів, а в деяких країнах ведеться підготовка до націоналізації об'єктів.

Експерти наголошують, що єдина спільна позиція Європи щодо санкцій відсутня: держави діють автономно, враховуючи національні інтереси й економічну ситуацію.