Норвегія, одна з найекономічно розвинених країн світу, вже понад століття оподатковує найбагатших громадян податком на багатство. Якщо вартість чистих активів особи перевищує 1,8 млн крон, щорічно сплачується 1% цієї суми. Для активів понад 20,7 млн крон ставка зростає до 1,1%. Податок стягується з активів, а не з прибутку, що створює складнощі для підприємців, які не отримали реального доходу, але мають значні паперові статки.
У 2022 році ставка податку була підвищена, після чого почався масовий відтік статків: сотні мільйонерів і мільярдерів виїхали до Швейцарії, Сінгапуру та ОАЕ. Сумарно з країни вивезено понад 600 млрд крон капіталу. Такі втрати замість зростання податкових надходжень призвели до скорочення бюджету. Щорічна втрата становить близько 448 млн доларів.
Історія норвезьких підприємців, як-от засновник Dune Analytics Фредерік Хага, ілюструє проблему: навіть без готівки чи прибутку, вони змушені платити високий податок, що часто стимулює еміграцію.
Контрастом є досвід Швеції, яка у 2007 скасувала податок на багатство після аналогічного масового відтоку капіталу. Це призвело до повернення інвестицій та підвищення економічної активності. Водночас Норвегія посилила правила виїзду, запровадивши додатковий податок на нездійснений прибуток для емігрантів, що, за прогнозами, зменшить виробництво на 1,3% у довгостроковій перспективі.
Незважаючи на це, суспільство розділене щодо майбутнього податку: частина підтримує збереження, частина — скасування. Однак інші країни не поспішають копіювати норвезький досвід. Формально країна залишається однією з економічно найсправедливіших, однак це досягається ціною втрати підприємців та інновацій.
