В офісі президента України відбулися обшуки у кабінеті глави ОП Андрія Єрмака. Спочатку інформація підтверджувалася журналістами, згодом – заявами НАБУ про розслідування в межах справи щодо зловживань в "Енергоатомі" (операція "Мідас"). За чутками, можуть існувати аудіозаписи та інші докази, які підтверджують причетність Єрмака.
Обшуки стали каталізатором для відкритого протистояння між Офісом президента та НАБУ. Спроби обмежити автономію НАБУ, затримання його слідчих і використання політичних інструментів обома сторонами призвели до ескалації ситуації. Автор статті підкреслює, що цей конфлікт є не лише юридичним, а й медійним та політичним, і послаблює позиції Офісу президента, натомість підсилюючи інституційну роль антикорупційних органів.
У матеріалі робиться акцент на загостренні політичного процесу над правовим. Верховна Рада не виконує наглядову функцію, тому антикорупційні органи, замість суто правоохоронної діяльності, взяли на себе частину політичної відповідальності. Аналогію автор проводить із подіями періоду Януковича.
Автор стверджує, що конфлікт між НАБУ і Офісом президента виник через невдалі спроби тиску на антикорупційні органи. Очікувати швидких рішень щодо кадрових змін чи зняття політичної напруги не варто, однак стаття закликає до перезавантаження системи управління і реформування вертикалі влади. Вказується, що лише такі дії можуть повернути довіру суспільства і зберегти суб’єктність української держави в умовах війни та затяжної політичної кризи.
Висновок: для стабілізації політичної ситуації в Україні потрібні якісні реформи та відкритість у прийнятті рішень, щоби зберегти довіру громадян і зовнішніх партнерів, а також уникнути загроз втрати незалежності антикорупційних органів.
