Протягом багатьох років на Заході домінувала думка, що Китай здебільшого копіює чужі ідеї, підробляє бренди та завалює світ дешевими товарами сумнівної якості. Проте останнє десятиліття засвідчило значні зміни: китайці не лише розвивають свої технології, а й стають лідерами у багатьох галузях.
За даними провідних наукових індексів, у 2024 році Китай випередив США за кількістю публікацій у престижних журналах і значно збільшив свою частку у глобальних дослідженнях. Зараз 7 із 10 найсильніших наукових інституцій світу — китайські. Це трансформує не тільки локальний, а й глобальний технологічний баланс.
З 2018 року кількість іноземних дослідницьких центрів у Китаї стрімко зросла. Volkswagen, Renault та інші гіганти відкривають свої R&D-центри, обираючи Китай не лише як виробничу базу, а як центр інновацій. Ефективність розробок часто перевищує аналогічні показники у Європі: наприклад, цикл впровадження деяких технологій тут на кілька років коротший.
Державні інвестиції у науку швидко зростають. Якщо 10 років тому витрати Китаю становили третину американських, то зараз майже зрівнялись, а за прогнозами — до 2030-го Китай навіть випередить США. Великий обсяг підготовлених докторів наук, інженерів, розвинена освітня система і величезний ринок створили сприятливе середовище для стрімкого розвитку.
Особливий фокус — на прикладних технологіях: 5G, нові матеріали, батареї, чиста енергетика. Китай вже домінує у виробництві сонячних панелей, вітрових турбін, батарей. У 2024 році країна встановила сонячних потужностей більше, ніж увесь інший світ разом. BID вийшов на перше місце у світі з виробництва електромобілів, а ціни на інновації стрімко падають завдяки масштабам виробництва.
Паралельно США скорочують державні інвестиції в науку, зокрема фінансування Національного наукового фонду. Це створює додаткові виклики для збереження лідерства Заходу.
Однак виклики залишаються й у Китаю: низка проблем пов’язана з централізованістю, неефективністю, корупцією, ризиком появи «бульбашок» у технологічних секторах. До того ж, приватний капітал у Китаї менш гнучкий до змін.
Багато експертів вказують, що нинішній прорив можливий завдяки відкритості до освіти й відсутністю соціальних бар’єрів для здатних інженерів з різних верств населення. Проте залишається питання: чи зможе Китай зберегти цей темп на тривалу перспективу. Досвід інших централізованих систем показує, що успіх не завжди триває понад кілька десятиліть.
У підсумку, Китай уже став не лише світовою фабрикою, а й лабораторією інновацій. Захід має врахувати нову реальність та адаптувати свої підходи до конкуренції у сфері технологій.
