У січні 2024 року моя попередня машина була знищена танком на Харківщині — на неї кошти збирали ви, читачі, а доставив її Сергій Грішин. Після цього ви допомогли придбати ще одну машину, яку також знайшов Сергій, але до неї потрібно було доставити одну важливу деталь, і цим займався військовий, демобілізований за пораненням. Надалі він допомагав волонтерам, згодом служив у ППО і ТЦК. Нещодавно цього військового зарізали у Львові.
Це перше відео, де я закриваю коментарі: хочу, щоб замислились ті, хто ще має критичне мислення. Суспільство саме долучилося до створення "героїзму" ухилянтів і протиставлення військовим — це стало небезпечною тенденцією. Після загибелі воїна багато людей раділи і не приховували цього. Хоч можна говорити про проблеми і корупцію у ТЦК, нічого не скасовує факт, що суспільство саме переоцінило свої уявлення про військових.
Романтизація ухилянства набрала популярності в соцмережах, дехто зловтішається, коли гинуть захисники. Це можливо через недостатню реакцію людей на злочини проти військових і відсутність поваги. Окрім того, ситуацію розігрівають ворожі інформаційні кампанії. Під постами про загибель військового часто з'являються смайлики від ботів, але є і справжні українці, які підтримують ці меседжі.
У цивільних з'явилась тенденція не реагувати на напади проти військових, і навіть бажати їм смерті в Інтернеті. Деякі співгромадяни зневажають військових, а інколи їх сприймають як загрозу. Серед причин такої поведінки — відчуття провини того, хто залишився в тилу, власна невпевненість, або вплив інформаційної війни.
Незважаючи на недоліки та окремі скандали навколо ТЦК, головна небезпека полягає в тому, що військових усе частіше сприймають як "чужих". Це стратегічно небезпечно: суспільству потрібно зберігати повагу до захисників і розуміти реальні загрози, що існують навколо.
