В ефірі Віталій Портников аналізує так званий мирний план американського президента Дональда Трампа, деталі якого були опубліковані низкою українських медіа та стали предметом обговорення у владі. За словами Портникова, українська влада, зокрема президент Володимир Зеленський, висловила свою позицію щодо ключових пунктів плану. Непогодженими залишаються питання статусу Донецької області та Запорізької атомної електростанції.
План містить близько 20 пунктів, що є результатом компромісів між різними сторонами. Зокрема, обговорюється ідея створення вільної економічної або демілітаризованої зони на Донеччині. Росія наполягає на повному виведенні українських військ, але Україна пропонує компроміс – заморожування лінії розмежування або одночасне відведення військ обома сторонами.
Великою юридичною складністю, на думку Портникова, є потенційний референдум або вибори щодо територій. Конституція України не передбачає відчуження територій чи проведення подібних референдумів. Для зміни статусу територій потрібна низка складних конституційних процедур, що можуть тривати роками, й жодних гарантій щодо результату цього процесу немає. Питання залишається спірним як у правовому, так і політичному плані.
Щодо Запорізької АЕС існує різниця позицій США і РФ стосовно контролю над об’єктом. Американці пропонують спільне управління, але незрозуміло, чому на це має погодитися Росія. Статус Донбасу, Криму, Херсонської й Запорізької областей, а також гарантії безпеки України залишаються невирішеними питаннями.
Трампівський план також передбачає ряд політичних та економічних аспектів, пов’язаних із статусом України в НАТО, відновленням країни і використанням заморожених російських активів. Значна частина ідей викликає скепсис у експерта через відсутність механізмів їх реалізації та залежність від позиції Росії і внутрішньоукраїнського законодавства.
Портников наголошує, що навіть за політичної волі зміни конституції потребуватимуть часу, а підписані угоди не гарантуватимуть незмінності статусу українських територій у довгостроковій перспективі. Він ставить питання про готовність українського суспільства до таких змін та непередбачуваність майбутнього мирного процесу, особливо через фактори впливу Росії, США, Європи та внутрішніх політичних сил.
На завершення, Портников зазначає, що Збройні сили України залишаються головним гарантом майбутнього держави, а всі обговорення мирних сценаріїв можливі лише за умови збереження суверенітету й стабільності.
