У прямому ефірі журналіст і публіцист Віталій Портніков прокоментував нещодавні заяви президента Володимира Зеленського та перспективи встановлення миру на Донбасі. Він підкреслив, що в останніх заявах Зеленського немає сенсацій — вони повторюють тези, які лунають від американських політиків і відображають бачення частини американського істеблішменту.
Портніков зазначає, що дискусії про виведення українських військ із Донбасу ґрунтуються на ідеї швидкого завершення війни, однак ця думка базується на міфі, який активно підтримує і Володимир Путін, ставлячи це як ключову умову. Втім, журналіст сумнівається, що такий сценарій зупинить війну — він акцентує, що можливість компромісу спровокує поділ у суспільстві, а розкол у політичних чи армійських колах може зіграти на руку Росії.
Портніков особливо виокремив юридичні нюанси: нинішня Конституція України не передбачає можливості референдуму щодо відокремлення частини територій. Для зміни цього положення необхідні багаторічні процедурні кроки, включаючи зміни до Основного закону, вибори та скасування воєнного стану. Він вважає, що очікування компромісу на папері не має жодного практичного змісту, оскільки такі рішення не можна реалізувати.
За словами Портнікова, нинішній переговорний процес – це декорація без реальної перспективи домовленості. Він скептично ставиться до можливості підписання мирних угод і зазначає, що основні гравці часто керуються не юридичною експертизою, а політичною риторикою чи особистими мотивами.
Портніков також звернув увагу на зміну геополітичної стратегії США та охолодження їхніх гарантій для європейських союзників, що, на його думку, підвищує ризики для Європи в майбутньому. За підсумками розмови, Портніков підкреслив, що сьогодні реальний результат війни визначають лише дії на фронті та позиція основних міжнародних гравців, а не переговорні декларації чи формальні заяви.
Останній блок ефіру було присвячено команді Зеленського та відсутності постійного керівника Офісу президента. На думку Портнікова, це не чинить суттєвого впливу на функціонування влади, адже персоналістська модель управління дозволяє концентрувати основні рішення в руках президента.
