В останніх заявах українського президента Володимира Зеленського щодо мирних ініціатив, ключовим питанням стало винесення рішень на загальнонаціональний референдум. Експерти відзначають, що таким чином Зеленський зміщує відповідальність із себе на все українське суспільство, особливо під час посилення тиску з боку США і європейських партнерів на українську владу щодо прийняття компромісних рішень.
Обговорюється, що ідея референдуму дозволяє виграти час і створити додаткову платформу обговорення. Приводиться соціологія: понад 51% українців готові виходити на мітинги, якщо умови завершення війни будуть неприйнятними для більшості. Саме це, на думку фахівців, використовує влада для маневру в переговорах.
Другий важливий аспект — пропозиція щодо створення вільної економічної зони на тих територіях, які будуть демілітаризовані. Це сигнал, зокрема, для США, що Україна пропонує бізнес-проекти за умови відсутності російських військ, а також спроба знайти компроміс без зміни держкордонів. Проте, експерти відзначають, що такі зони навряд чи можуть працювати в умовах загрози та відсутності гарантій безпеки.
Ще один мотив — затягнути переговорний процес, оскільки організувати референдум чи відповідні вибори технічно можна не раніше ніж за півроку. За цей час сторони можуть виграти додаткові можливості для формування політичної стратегії та зменшення тиску з боку західних партнерів, зокрема США.
Російська сторона наполягає на всеукраїнському референдумі щодо територіальних вимог, однак Конституція України забороняє розгляд подібного питання, якщо йдеться про суверенітет і територіальну цілісність. Обговорення економічних форматів, таких як вільна економічна зона, дозволяють зберегти фокус на українських підходах до вирішення конфлікту.
Серед міжнародних партнерів ідея створення вільної економічної зони та безпекових гарантій сприймається скептично, оскільки немає впевненості у дотриманні цих умов із боку Росії, а ключові країни-інвестори не готові вкладати кошти в зону ризику. Також обговорюється роль миротворців, без яких забезпечити правопорядок у потенційній демілітаризованій зоні буде складно.
Ситуація залишається динамічною: ключові переговори та рішення партнери можуть переглядати під впливом змін у США та ЄС. Водночас підтримка з боку західних країн знижує темпи через політичні та фінансові труднощі, а в питанні європейської інтеграції для України фіксуються певні позитивні сигнали, хоча реальних перспектив швидкого вступу поки бракує.
Таким чином, застосування інструменту референдуму та обговорення варіанта вільної економічної зони є частиною ширшої стратегії України щодо маневру між зовнішнім тиском, внутрішніми очікуваннями суспільства і пошуку компромісів, які б не порушували національні інтереси.
